Внутрішньо переміщені особи (далі ‒ ВПО) ‒ це громадяни України, які були змушені залишити свої домівки через війну, окупацію, бойові дії або інші небезпечні обставини, але залишилися на території України.

Статус ВПО надає право на державну підтримку, зокрема житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання, навіть якщо вони не зареєстровані за цією адресою.

Куди та з якими документами звертатись:
– особисто ‒ до найближчого сервісного центру Пенсійного фонду України, сільської / селищної та міської ради, ЦНАПу;
– дистанційно ‒ через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, вебсайт Мінсоцполітики, портал “Дія” та поштою за адресою територіального управління Пенсійного фонду України.

До заяви додаються такі документи:
– декларація;
– довідка про взяття на облік ВПО (для підтвердження фактичного місця проживання);
– копія договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (за наявності);
– довідка про доходи (якщо в декларації зазначені доходи, інформація про які відсутня у ДПС, ПФУ).

Житлова субсидія є важливим видом державної підтримки для ВПО, адже допомагає зменшити фінансове навантаження та забезпечити своєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

У разі виникнення питань щодо оформлення субсидії необхідно звернутися до найближчого сервісного центру Пенсійного фонду України або до ЦНАПу за місцем фактичного проживання. Фахівці нададуть консультацію щодо необхідних документів та порядку оформлення державної допомоги.

Олена МИХАЛЬЧЕНКО,
начальник управління субсидій, пільг
та державних соціальних допомог
Головного управління Пенсійного фонду України
в Кіровоградській області

Ідентифікація та реєстрація тварин в Україні – це обов’язкова процедура присвоєння свійським тваринам, зокрема великій рогатій худобі, козам, вівцям, свиням і коням,унікального номера та реєстрація їх у Єдиному державному реєстрі тварин.

Вона необхідна для обліку поголів’я, проведення вакцинації, забезпечення простежуваності під час переміщенні, продажу чи забою, а також підтвердження права власності на тварин. Гарантує безпечність та якість харчових продуктів тваринного походження та запобігає поширенню хвороб.

Ідентифікація проводиться у встановлені законодавством строки з моменту народження, зокрема:

ВРХ, кози, вівці – не пізніше 7 днів із дати народження. В разі вибуття тварини з господарства раніше зазначеного терміну, ідентифікація проводиться до її переміщення;

товарні свині – не пізніше 60 днів з моменту народження, але обов’язково до переміщення тварини з господарства;

коні підлягають ідентифікації шляхом електронного маркування до досягнення 12-місячного віку. Лошата ідентифікуються перед відлученням від матері, але не пізніше одного року після народження.

Кожна тварина, народжена в господарстві, підлягає ідентифікації.

Ідентифікація та реєстрація включає наступні кроки:

• реєстрацію господарства;
• звернення до адміністратора Єдиного державного реєстру тварин;
• ідентифікацію тварин;
• облік ідентифікованих тварин у господарстві;
• реєстрацію тварин у Реєстрі тварин;
• оформлення та видачу паспорта великої рогатої худоби або реєстраційного свідоцтва (вівці, кози, свині);
• внесення до Реєстру інформації про переміщення, загибель (падіж), забій або утилізацію тварин.

Власники або утримувачі тварин зобов’язані протягом п’яти робочих днів повідомляти адміністратора Реєстру у разі:

• народження тварини;
• придбання або продажу;
• переміщення;
• забою;
• загибелі (падежу) тварини.

Переміщення тварин дозволяється лише за умови їх ідентифікації, реєстрації та наявності відповідних ветеринарних й ідентифікаційних документів.

З питань ідентифікації та реєстрації тварин власники можуть звертатися до Олександрійської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: м. Олександрія, вул. Користівське шосе, 2, або до відділів Олександрійської районної державної лікарні ветеринарної медицини за місцем утримання тварин.

Вартість послуг з ідентифікації та реєстрації тварин для фізичних осіб:

• велика рогата худоба – 117 грн;
• вівці, кози – 65 грн;
• свині – 87 грн.

Відповідальність власників тварин та ризики:

• адміністративна відповідальність (штрафи згідно статті 107-2 КУпАП);
• обмеження на операції з твариною (заборона продажу чи переміщення);
• відмова забійних пунктів у прийманні тварин;
• неможливість проведення диспансеризації тварин;
• ризики у разі виникнення спалаху хвороб;
• неможливість отримання страхового відшкодування;

Пам’ятайте: ідентифікація тварин – це не лише вимога законодавства, а й важливий елемент ветеринарної безпеки, захисту здоров’я людей та розвитку цивілізованого та прозорого ринку продукції тваринництва.

  

Олександрійське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

День Української Державності відзначається 15 липня. Свято символізує тяглість 1 спадкоємність понад тисячолітньої історії України. Його головний зміст – вшанування всіх етапів нашого державотворення, утвердження цивілізаційного європейського вибору та єдності нації в умовах боротьби за незалежність проти споконвічного ворога.

День Української Державності – це нагадування, що нашій державі насправді не 35 років. Наша державність має понад тисячолітню історію. Від Русі та козацтва до Української Народної Республіки і сучасної України – ми єдина зв’язка поколінь, які творили цю землю.

Сьогодні ми не просто згадуємо історію, ми захищаємо її майбутнє.

Понад тисячоліття державотворення.

Українська державність не розпочалася у 1991 році. Її витоки сягають середньовічної Русі, яка була потужним європейським політичним та культурним центром. Відлік ведеться від перших форм державності, що були визнані на міжнародному рівні ще у Х столітті.

Українська традиція державотворення має тисячолітню історію 1 бере свій початок від утворення Давньоруської держави у ЇХ столітті. Саме у Княжу добу сформувалася давньоукраїнська мова, зародилася перша самоназва нашого народу – «руси», «русичі», «русини», нашою абеткою стала кирилиця. Із тих часів походить наш національний герб – тризуб, назва грошової одиниці – гривня, з 1187 року нам відомо використання слова «Україна». Не росія, а Україна є повноправним спадкоємцем державної і культурної традиції Русі.

Герб (Тризуб), Прапор та Гімн України — це не новостворені символи, а історичні святині нашого народу, що гартувалися століттями боротьби за свободу.

Цивілізаційний вибір та європейська інтеграція.

Сьогодні також День Хрещення Київської Русі-України. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять князя Володимира Великого. Саме охрещення ним Русі у 985 році остаточно інтегрувало нашу державу у європейський культурно-політичний простір. Хрещення Русі київським князем Володимиром Великим стало найбільш епохальною подією у вітчизняній історії. Прийняття християнства знаменувало прийняття народом 1 державою не тільки найвищих етичних і моральних норм, а й обумовило докорінну зміну світогляду, розквіт освіти та культури, формування єдності народу, розробку першого кодексу законів, карбування власної монети. Окрасою і візитівкою столиці досі залишаються побудовані тоді шедеври архітектури світового рівня – Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, визначні пам’ятки в інших містах України.

Отже, наш європейський курс – це не тренд останніх років чи десятиліть. Це вибір, зроблений ще у 988 році Володимиром Великим, Хрещення Русі інтегрувало нас у європейський культурний та політичний простір понад десять століть тому. Ми повертаємося в європейську родину, де завжди був наш дім.

Сьогоднішній рух України до повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО – це логічне повернення до наших історичних і геополітичних витоків.

Зв’язок епох.

Українська державність – це безперервний ланцюг подій.

Сучасна Україна є спадкоємицею державних традицій багатьох епох: Русі, Галицько-Волинського князівства, Української козацької держави (Війська Запорозького), Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Карпатської України.

З часу прийняття християнства Русь перестала сприйматися іншими християнськими державами як варварський простір та увійшла до сім’ї цивілізованих країн та спільної європейської цивілізації. Більше того, за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Русь стала однією з наймогутніших держав Європи з високим для того часу рівнем життя, освіти та культури.

Давньоруська державна традиція знайшла своє продовження у Галицько-Волинському князівстві, у певних формах зберігалася у Великому князівстві Литовському, яке часто називали Литовська Русь.

Надалі ідею відродження власної державності підхопило українське козацтво. Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького вдалось створити Українську козацьку державу з власними кордонами, органами влади, адміністративно-державним устроєм, військом та зовнішньою політикою. Хоча ця держава була розділена згодом між московією та Річчю Посполитою, але значні елементи державності українці змогли зберегти у вигляді козацьких автономій з другої половини ХМІЇ до другої половини ХМПІ століття.

На початку ХІХ століть здавалося, що руйнування Запорозької Січі та знищення українського козацтва як стану, закріпачення селянства та суцільна русифікація призведуть до цілковитого зникнення українського етносу. Але знову, як той чарівний птах Фенікс, український народ воскресав із попелу. А разом із ним воскресала й ідея власної державності. Українське національне відродження ХІХ століття підготувало грунт для відродження Української держави у 1917-1921 роках.

Коли ж Перші визвольні змагання завершилися невдачею, нація знову не склала рук. Розпочалися Другі визвольні змагання 1938-1950 років. Напередодні 1 в часи Другої світової війни Український народ неодноразово намагався відродити свій суверенітет.

У цей період боротьби за свою суб’єктність українці зазнали величезних втрат, але в плани наддержав не входило існування незалежної Української держави.

Проте боротьба 1 жертви не були даремними, На подвигах попередників виросли нові покоління борців за волю. Зрештою І грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90 відсотків голосів було віддано за підтримку Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, який став точкою відліку сучасної державності.

Зрозуміло, що мирний і поступальний розвиток молодої держави не сподобався російським імперцям. Коли всі політико-економічні спроби знищити новітню українську державність зазнали краху, рашисти з 2014 року вдалися до збройної агресії. Путінський режим заперечує не тільки існування України як суверенної держави, а й існування українців як окремого етносу. 24 лютого 2022 року розпочалися визвольні змагання за саме існування української нації.

Боротьба за суверенітет, вдячність захисникам та спільна відповідальність.

Українська державність нині відстоюється на фронті та в тилу.

В умовах повномасштабної війни День Державності України – це день національної мобілізації, стійкості та єдності навколо захисту суверенітету. Головними гарантами збереження української державності є Сили оборони України, які стримують російського агресора. Сьогоднішнє свято є днем вшанування мужності сучасних Захисників і Захисниць, а також світлої пам’яті всіх поколінь борців за волю України, які віддали життя за її незалежність.

Історія українського державотворення нероздільно пов’язана Із розвитком українського війська та національними військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА.

Сучасні Збройні Сили України та інші силові структури захищають суверенітет, незалежність та державність України і доводять, що українці – народ-родина, народ-військо, армія сміливих і незламних.

Державність – це не лише інституції, це кожен громадянин, який своєю працею, службою, волонтерством та громадянською позицією рятує та зміцнює країну.

Збереження суверенної, соборної та демократичної України є найвищим національним пріоритетом 1 обов’язком кожного українця перед майбутніми поколіннями. Державність – це усі ми. Кожен громадянин є частиною держави, а її збереження сьогодні є головним національним завданням.

Сучасний вимір свята.

Перенесення дати свята (у зв’язку з переходом Православної церкви України та УГКЦ на новоюліанський календар) є важливим елементом деколонізації національної пам’яті та остаточного розриву з російськими імперськими історичними міфами, (У 2023 році День Державності України відзначався 28 липня, але вже з 2024 року – 15 липня).

Досвід минулих століть показав, що власна держава – це єдиний спосіб забезпечення фізичного існування і запорука стабільного розвитку та єдності нації. Очевидно, що впродовж усього свого історичного шляху український народ завжди виявляв бажання 1 чин здобути власну Українську Самостійну Соборну Державу.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, День Державності України набуває особливого значення. Маємо чітко усвідомлювати: ворог воює не просто за території, а проти нашої ідентичності, йому потрібне повне знищення України як держави.

Проте державність, яка витримала понад десять століть випробувань, неможливо знищити. Вона живе в кожному українцеві, який тримає зброю, волонтерить чи просто чесно працює на своєму місці У нашій Конституції не просто так сказано: «Верховна Рада України від імені Українського народу… виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення 1 на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення… усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями… приймає цю Конституцію – Основний Закон України».

Отже, сучасна Україна живе не з дозволу супердержав чи міждержавних альянсів, а з поєднання ласки Божої з волею української нації.

З метою належної та своєчасної підготовки теплових мереж, теплових пунктів і місцевих систем опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (далі – ГВП) до роботи в опалювальному періоді 2026/27 років, попередження відмов у системах теплоспоживання під час проходження опалювального періоду Держенергонагляд нагадує про необхідність виконання заходів згідно з вимогами Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду (далі – ППТГ до ОП), затверджених спільним наказом Міністерства палива та енергетики України і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378, а саме:

– затвердити розпорядчим документом плани організаційно-технічних заходів з підготовки теплових господарств, що знаходяться у власності або господарському віданні (за договором), до роботи в опалювальному періоді з призначенням відповідальних осіб за їх виконання;
– уточнити приєднані теплові навантаження, виконати перерахунок гідравлічного режиму (за необхідності);
– забезпечити відповідність розмірів встановлених розрахункових лімітних звужувальних пристроїв, їх пломбування теплопостачальною організацією;
– провести ремонтні та профілактичні роботи на тепловикористальних установках, теплових мережах, системах теплоспоживання у необхідних обсягах;
– провести налагоджувальні роботи з усунення порушень, виявлених у теплових та гідравлічних режимах роботи систем теплоспоживання;
– виконати гідравлічні випробування теплових мереж, систем опалення та ГВП на щільність та міцність, провести їх промивку;
– виконати шурфування теплових мереж або застосувати інші методи контролю їх стану з метою з’ясування ступеню корозійного пошкодження трубопроводів;
– відновити антикорозійне покриття та теплову ізоляцію на трубопроводах теплових мереж;
– привести у справний технічний стан обладнання та засоби вимірювальної техніки вузлів керування, розташованих у теплових пунктах;
– укомплектувати відповідні підрозділи обслуговувальним персоналом, провести його навчання та перевірку знань, протиаварійні тренування персоналу щодо ліквідації відмов у системах теплоспоживання;
– укомплектувати теплові пункти та робочі місця обслуговувального персоналу технічною документацією;
– провести перевірку готовності теплових господарств до роботи в опалювальний період за участю представників Держенергонагляду в установлені терміни згідно з вимогами розділу Х ППТГ до ОП.

Надати у термін до 31.07.2026 року поштою копію розроблених заходів та розпорядчого документa, яким ці заходи вводяться в дію, до відповідного територіального органу Держенергонагляду в області.

Заздалегідь письмово повідомити територіальний орган Держенергонагляду щодо термінів роботи комісії з визначення стану готовності підпорядкованих теплових господарств до роботи в опалювальний період з наданням розпорядчого документа щодо затвердження складу комісії.

Крім того, рекомендуємо у разі потреби звернутися до відповідного підрозділу Держенергонагляду стосовно залучення державних інспекторів до огляду (оцінки) технічного стану енергетичного устаткування з метою надання рекомендацій щодо визначення оптимальних обсягів ремонтних та профілактичних робіт.